Уявна хвора

Спостерігаємо в Яни нову рису: часто жаліється, що в неї щось (будь-що, по черзі) болить. Потрохи звикаємо до цієї гри, навіть інколи страшно, що можна пропустити щось справді серйозне

Останній випадок.

Підходить до мене донечка з нахмуреними бровами і трагічним голосом впівголоса промовляє:
- Мама, животик болить.
- Давно болить?
- Давно.
- Сильно болить?
- Сильно.
- А що ще болить?
- Нога болить...
- А ще?
- Рука болить...
- Біднеесенька моя! Ну, давай, я тебе пожалію…