Про перли

Більше мене розчулюють навіть не самі перли, а інтонації і ситуації, в яких говоряться, здається, зовсім звичайні слова. Напевне, це тільки нас, батьків, доводить до сміхових кольок

Фіксую:

Сидимо зранку, п’ємо каву, діти - чай.

Артем кричить: - Дай мені какао!!!
- Не розумію, коли ти кричиш, спокійно скажи.
- Хочу какао!!!!!
- Не зрозуміла?
- Я!!! хочу!!! какао!!! З молоком!!!!!
- Що? Не розумію, коли ти кричиш?
- (сміється, але все одно кричить) Какао!!!!!
- (вривається терпець, кричу вже я) Скажи тихо!!!
- Що? Я не розумію...

Цілую Яну, примовляю: "Моя люба донечка!".

Приймає, а тоді каже:
- Тепер поцілуй Артема і скажи: "Мій любий син!”

Перед вечерею.

- Діти, пішли їсти!
- Хліб зі сметаною і цукром!!!
- Ніііі! Деруни зі сметаною, без цукру.
- Чому? - Деруни солені, їх не їдять з цукром.
- Ну добре. Деруни зі сметаною. І цукор окремо.