Про народження великої сім’ї

Ну от, Даринка заснула, Яна в садку, Артем вдома, бо кашляє, будує в дитячій стоянку з конструктора, на столі парує чай в горнятку... Сама не вірю, що я тут і щось пишу… Стільки всього сталося за цей час, і не знаю, чи можливо все пригадати

Перше і найголовніше - це те, що нас тепер п’ятеро. Ще одне сонечко в нас народилось: донечка Даринка.

Золоті дні моєї третьої вагітності промайнули.

З неприємних спогадів відзначу токсикоз першого місяця і гіпотонічні кризи, інколи просто неможливо було встати з ліжка, а треба було збирати Яну з Артемом в садок і йти на роботу. До обіду я була стабільно блідо-зеленого кольору, і взагалі ніяка, але й це минуло. На облік в жіночу консультацію стала в 15 тижнів, там обурювались, але так скоротилася епопея з аналізами, чергами та явками до лікаря. Лікар не дивився на мене, як на ворога народу, бо я чемно вислуховувала, хоч і не їла призначені ним залізо, кальцій, йод та іншу синтетику, яку звичайно прописують вагітним, і моя впевненість в тому, що все гаразд, не змушувала його вишукувати, від чого би мене полікувати.

Час минав, настала декретна відпустка. І тут ми вирішили поїхати на море… але про це потім… Термін пологів наближався і ...минув, нічого не змінилось. Приїхала мама підстрахувати, коли нам треба буде їхати в пологовий, потім сестра з двома дітьми (від Ожидова подалі). Чекала я початку пологів кожен день, і все думала, як воно буде? Все-таки треті пологи…  Затіяла генеральне прибирання хати, все вичистила, вимила – інстинкт гніздування прокинувся. Періодично поболювала спина, але все минало.

Нарешті однієї ночі я прокинулась з відчуттям, що сьогодні це таки станеться. До ранку перейми наросли. Настрій був урочисто святковий, зібрались, попили чаю і поїхали здаватись.

Запланований пологовий на Батальній закрили на профілактику, тому поїхали в запасний – медінститут. А там - повний аншлаг: всі сім пологових залів задіяні, жодної вільної одномісної палати, ні двомісної, ні трьохмісної… Нам випадало народжувати в ординаторській? Пощастило, один із залів звільнився, його приготували для нас, все відбувалося дуже швидко, і от… ми з татком стали батьками втретє… В нас народилася чудова донечка, 50 см зростом і вагою 3700. Випала чотиримісна палата спільного з дітками перебування, яка на ранок стала п’ятимісною. Тобто стало нас одинадцять чоловік, включно з новонародженою двійнею. Було важко, а якщо ще врахувати вільне відвідування (!!?), а була неділя, і спеку, яка тоді стояла надворі. Тому дуже хотілося додому, до діток. Випросили і нас виписали через два дні після пологів…

Все сталось наче вчора, а Даринці скоро вже два місяці. Їсть молочко, підростає. Здається, все на світі вона знає, просто не хоче казати… Не віриться, що троє діток, але ось вони, сидять усі в рядок на дивані: Артем, Даринка і Яночка, і всі мої діти… неможливо переказати відчуття… Якими вони будуть, ким стануть у житті?...

Вправлятися не так важко, як би здавалось. Все-таки досвід допомагає. Почуваєшся спокійніше і впевненіше, і діти це напевне відчувають. Та й Яна з Артемом не перестають наголошувати, що вони вже дорослі (!)

А ще я відкрила собі слінг. Шкода, що аж із третьою дитиною. Класна штука, я зробила собі "шарф" за інтернетною інструкцією, допомагає, коли потрібні чотири руки. І Даринка на руках, і руки вільні, можна книжку Яні з Артемом читати, а то й щось зробити. Важливо, що це дійсно дуже зручно і безпечно – і можна використовувати з перших днів життя. Якщо порівнювати кенгуру і слінг (ми купили, коли народилась Яна, використовується з двох місяців), то це як рюкзак-парашут з ергономічним порівнювати. Використовую тільки в хаті, бо гуляємо з візком.

А коли діти в садку, то Даринка гуляє на балконі. Колись подруги розповідали про такі прогулянки їхніх дітей – не вірила, бо ні Яна, ні Артем в візку без колисання не лежали, а Даринка спить, і їй подобається, і мені.

Ревнощів до найменшої сестрички не було і немає, всю вагітність Яна і Артем знали, що в животику в мами живе дитинка і з нетерпінням чекали її народження. Ім’я їй придумали: Яна хотіла назвати Даринкою, а Артем Альошею чомусь… навіть коли стало відомо, що народиться дівчинка… Вкінці Артем погодився з Яниним вибором, і нам з татком також сподобалось. Коли мала плаче, наввипередки біжать забавляти, допомагають купати, одягати – зворушливо... Ну правда пильнувати треба, бо недавно досліджували, чи таки насправді не має Даринка зубів...