Львову -750

На День Львова прокинулись всі в святковому настрої: наше місто – наше свято

Планів конкретних не було, вирішили просто вранці виїхати в центр погуляти з дітьми, поки людей не так багато.

Мені в центр не часто вдається вибиратись, робота і житло в новій частині міста, то для мене такі вилазки завжди свято, дуже люблю Львів, а тільки в Старому Центрі можна по-справжньому відчути його енергетику.

Проїхати до центру було не просто, корки створювалися на кожному кроці, всі автомобілі прямували в одному напрямку і їх було дуже багато.

Припаркувались біля Підвальної, щоб ближче, і попрямували на площу Ринок. Рух по центральних вулицях заборонили, хоч деякі привілейовані намагались їздити поміж пішоходами.

Людей було порівняно не багато, тому ми спокійно прогулялись по площі Ринок, пофотографувались з левами і попрямували по алеї до Оперного, тут біля сцени побачили велике скупчення народу і повернули по проспекту в напрямку університету.

Купили Яні з Артемом кульки з написом “Львову-750”, Артем їхав на татковій шиї, а Яна гуляла пішки і чемно складала в свою сумочку рекламні буклети, які нам перепадали.

Біля Франка нам обіцяли дитяче містечко, але щось ми видно наплутали, там було свято від “Світоча”, роздавали гарячий шоколад. Бажаючих було так багато, що ми вирішили не наближатись, діти бігали по бордюрах клумб в парку Костюшки, хто швидше.

А потім ми знайшли кущі з такими білими  ягодами (не знаю, як вони називаються), що вони (ягоди) дуже голосно тріскають під ногою, то заняття дітлахам сподобалось.

А ще ми гладили пухнасту ялинку біля універу і знайшли під нею суниці, та ще які красиві, виросли собі в центрі міста. Татко спробував, сказав, що без смаку і не соковиті...

Вертались по Дорошенка, на площі Ринок побачили “старенький трамвай”, діти захотіли їсти, купили їм пампушки і тут побачили велику  юрбу, яка рухалась по площі. Це був наш президент. Всі вітали президента, навіть Яна  гукнула: ”Ю-щен-ко!” Зробили кілька кадрів.

Артем завередував, навіть на шиї в тата вже не сиділося, ми рушили в напрямку машини, Артем заснув, з пампушкою в руці. Поїхали додому досипати...

Але вражень було так багато, що денного сну не вийшло, як ми не намагались їх приспати, ні казки, ні колискові, ні обіцянка вечірньої прогулянки не допомогли, поки ми з татком, лежачи на диванчику дивились концерт до Дня Львова з Оперного, Яна поспала хв. 20 під татовим крилом, а Артем хіба півгодини по дорозі додому...

Вимагали вечірньої прогулянки, тому поїли і поїхали до Стрийського парку, але там було стільки людей, що ми вирішили в гущу не попадати, купили мамі – бант, Артемові - клоунський ніс, Яні -  сторч-косички  і попрямували через парк додому.

Наступного дня мав бути концерт Г.Бреговіча, на який ми, як тільки про нього дізналися, мріяли потрапити, але діти були не дуже здорові, а виступ планувався на дев’яту вечора, то це в нас не склалося. В неділю ми гуляти не ходили, а поїхали після денного сну в Ясениська, там озеро і сосновий ліс, ліпили пасочки, пили чай з термоса з булочками, ховались в дитячому наметі від комарів...