Лижний сезон відкрито!

Виховний процес, сльози, кашель, плач, розкидані іграшки, неможливо вкласти спати, розлитий чай, не розбудити вранці, розбризкана гуаш, температура, істерика, не слухаються, живіт болить, вдарилась, хочуть те що не можна, б’ються, плач, плач, плач... Можна продовжувати. Одним словом, все як у всіх… Сльози і розлитий чай можна витерти, фарби відмити, істерику заспокоїти, від кашлю чи температури випити мікстури...

Список приємностей також можна скласти чималий, але напишу про інше.

Неймовірно, але ми всі (!) їздили на лижі, в Карпати, у справжні гори, пишу і сама собі не вірю, бо ні в яких планах моїх і навіть у мріях не було потрапити цієї зими в гори. Все-таки, які лижі з грудничком на руках?

Але спонтанно все склалося, і склалося якнайкраще. Як показує практика, грудний вік – це чи не найкращий вік для подорожей в авто, бо їжі завжди в мами зі собою досить, вона завжди тепла і стерильна. Їхати вирішили в суботу зранку, приготували харчі, одяг, спорядження, спакувались (на ділі це тривало майже до обіду) і вирушили.

Даринка відразу заснула в автокріслі і всю дорогу проспала, а Яна з Артемом встигли розказати по черзі всі відомі їм вірші, заспівати хором всі відомі їм пісні та обговорювали майбутнє катання на лижах. Цієї осені ми записали їх до спортивної гірськолижної школи, щоб навчились правильно кататись. Школа має гірку з витягом, доріжку для катання на роликах у теплу погоду, спортивний зал і майданчик. Отож займаються Яна з Артемом з жовтня три рази на тиждень. І головне, їм це подобається.

Ми поїхали на гору Плай, що по трасі Львів-Чоп. Дуже втішило, що автівкою можна добратись до самого підніжжя. На саму гору кріселком не піднімались, цілком вистачило нижнього схилу, щоб Яні з Артемом накататись. Отож, я була абсолютно вражена, наскільки вони навчились кататись на лижах. На мій погляд, в них виходило дуже класно, особливо у Артема, він виглядав, як бувалий лижник. Яна також каталася гарно, але невдовзі почала вередувати, що втомлюється ходити на гірку. Отож накатались вдосталь, ми з татком теж вдягали лижі (я навіть два рази з’їхала тим схилом). Даринка їздила в кенгуру то на мені, то на таткові, і їй, судячи зі всього, так само було цікаво і добре. Потім Артем з Яною ще пішли на дитячий майданчик (качелі-гірки) і каталися в лижних чоботах (їм було кайфово) з гірок. Це все зайняло десь три години, така собі прогулянка на свіжому повітрі, ще й з погодою повезло: було тепло і сонячно.

Отож по всьому втамували нагуляний звірський апетит і почали пакуватися. Дорогою додому діти засопіли в три носи, але дорога була короткою, бо ми їхали до Стрия, де всіх нас чекали любі бабця з дідом, а ще смачна вечеря і м’якенька постіль…